Арсен Мірзоян Поцілуй

Пахне дитинство кострами,
Кругом іде голова,
Скріплені просто руками
Зворушливі дружби слова.
Є діти ті, що не плачуть,
Ті, що не просять на руки.
Є діти ті, що не бачать
І слухають в темряві звуки.

Поцілуй мене, придивись,
Кажеш я не той, ти не та,
Поцілуй мене, придивись,
Хто там?

Я знаю, що чорне це колір,
У кожного своя межа,
Мій еталон просто вроди -
Твоя душа.
Не бачив я, чув, як ти плачеш,
Я знаю, це навіть на смак.
Припини сльози і дай мені руку,
Будем слухати в темряві звуки.

Поцілуй мене, придивись,
Кажеш я не той, ти не та,
Поцілуй мене, придивись,
Хто там?