Неизвестный Я не робот

Ви кажете це техносвіт
І людина у ньому як робот
Як хочете так і назвіть
Якщо стане вам легше від того
І хто вам нарешті суддя
Що у вас в голові мікросхеми
Якісь алгоритми сидять
А ми просто насправді живемо
Лампа розжарення нашого серця
Це не вольфрамові нитки і скельця
Наші зап'ястя так само як губи
Не молібденові свічі і труби
Ви кажете світ-інвалід
І людина у цьому не винна
Себе як захочете звіть
Після цього, але не Людина
Ви кажете я манекен
Називайте мене так, будь-ласка
Не знаю я що це таке
Бо у мене обличчя-не маска