Максим Бородін А я без неї неначе без шкіри

А я без неї неначе без шкіри а я без неї не маю причини.
Причини гоїти рани болючі свої день за днем а я по снігу по білому босий.
Піду до неї, якщо лиш попросить вона собою мене відігріє і холод мине.
Понурі ліхтарі дивляться услід ви що не говоріть - без неї це не світ.
Лягла на місто ніч і над головой блищить небесне просо.
Я стільки зарікався, знову закурив я стільки намагався, так і не зумів.
Не думати про ту одну яку я полюбив це так не просто.
А я без неї неначе без шкіри а я без неї не маю причини.
Причини гоїти рани болючі свої день за днем а я по снігу по білому босий.
Піду до неї, якщо лиш попросить вона собою мене відігріє і холод мине.
Вона моє проміння що світить у вікно без неї я каміння яке іде не дно.
Без неї все не так, без неї дні мої у тьмі не видно сонця.
Чи може без коріння тополя прорости чи дійдуть без адреси закоханим листи.
Чи можна без частини себе далі жить мені а я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини причини гоїти рани болючі свої день за днем.
А я по снігу по білому босий піду до неї, якщо лиш попросить.
Вона собою мене відігріє і холод мине а я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини причини гоїти рани болючі свої день за днем.
А я по снігу по білому босий піду до неї, якщо лиш попросить.
Вона собою мене відігріє і холод мине а я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини причини гоїти рани болючі свої день за днем!