Dima PROKOPOV Навіщо та любов що зветься лиш любов'ю

Навіщо та любов,.
Що зветься лиш любов'ю,.
Навіщо ті слова,.
Що стали лиш водою,.
Красива-неземна,.
Так маниш за собою,.
Хоч дівчинка сама,.
Та вже немає болю,.
Холодний дим летить з вікна,.
Самотній вечір, і ти одна.
І тільки стіни бачать сльози,.
Що випила до дна,.
Кохання не вбиває,.
Хоч і боляче,.
Ти вже втомилася від розпачу.