Bakalova Ромашка

Щось у грудях защеміло вимикаю.
Телефон мої думки відволікає.
Може, сплю, а може дійсність.
А може, пізнаю свого дитинства цінність.
Не зловила той момент ні, не змогла я.
У поспіхах у життя доросле вирушаю.
Розум випив мою ніжність.
Як дим, розвіялась наївність.
І я розгублена, і мені страшно.
Від цих думок по тілу бігають мурашки.
Піду за мріями, хай буде важко.
Прийшов мій час, я розквітаю, як ромашка.
І я розгублена, і мені страшно.
Від цих думок по тілу бігають мурашки.
Піду за мріями, хай буде важко.
Прийшов мій час, я розквітаю, як ромашка.
Тепер складні питання ставлю мамі.
Емоції накрили, як цунамі.
Невже завжди з цим буду жити?
Мам, я теж хочу любити.
І я розгублена, і мені страшно.
Від цих думок по тілу бігають мурашки.
Піду за мріями, хай буде важко.
Прийшов мій час, я розквітаю, як ромашка.
І я розгублена, і мені страшно.
Від цих думок по тілу бігають мурашки.
Піду за мріями, хай буде важко.
Прийшов мій час, я розквітаю, як ромашка.