Андрій Кравченко Вітер вольний

А я вийду в поле. Стану вітром вольним.
Знаю ціну правди, знаю смак поразки,.
Та душа жива, хоч давно брела.
І життя рубало мене без підказки.
Я стояв, як камінь, не схилив чола.
А я вийду в поле,.
Стану вітром вольним.
Та на повні груди,.
Щоб не чули люди.
Ах, болить душа,.
Болить не спіша,.
Болить потихеньку.
Моє серденько.
І не раз я падав та вставав від болю.
Сивина на скронях це як оберіг.
Розривали вітри на широкім полі,.
Був на дні не раз, але честь зберіг.