MILADANA Дощ іде

Але, але, дощ іде то є краплі то не сльози,
Але, але дощ іде у руках твоїх троянди досі,
Але, але, дощ іде душа поранена серйозно,
Але не край, звикай така вона любов доросла,
А любов солодка мучить то любов, дівчинко моя,
Від абьюз, то йди рішуче доля не твоя,
Знай знай, все так, як то має бути дай дай же сили, його забути,
Знай знай, життя- то колючі квіти з ними жити треба вміти,
Тож бувє так він тепер чужий,
Чим із ним ніяк краще вже самій,
Не дзвони йому правди не шукай,
Не питай чому просто відпускай!