Ірина Федишин І як тепер тебе забути

І як тепер тебе забути
Душа до краю добрела
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі
такої спраглої жаги
такого зойку у мовчанні
такого сяйва навкруги
Такої зоряної тиші
такого безміру в добі
Це може навіть і не вірші
а квіти кинуті тобі
Ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полумям згорю
І як тепер тебе забути
Душа до краю добрела