KALUSH, AGAPE Заплакана цариця

Промокла під дощем заплакана цариця номер набираєш.
Його підніме той, хто тебе не кохає і прийде час, коли не стане нас.
І все пройде, як сон, твоя любов і ті слова, що я вдихаю знов і знов.
Квіти, що би ще раз дарував, та ну що б я ще раз довіряв, як дурак.
Я в любов повірив знов і потонув я знов повівся на твою натуру.
А я дивлюсь, ще, напевне, пройдусь де не будували правді сховищ.
З ким правда - це не здобич її в хованках знайду, я її відмию.
Де би, де сховав її серед снігу білу знааайду.
Гірка, яка я знаю дегустував сомельє як, я правду.
А так далеко яяя йду я її шукаю.
Брехня теж очі колить просто не сьогодні.
Я її завжди впізнаю навіть якщо ситуація на краю.
Я брехню більше вже не вичисляю я просто знаю.
І прийде час, коли не стане нас і все пройде, як сон, твоя любов.
І ті слова, що я вдихаю знов і знов квіти, що би ще раз дарував, та ну.
Що б я ще раз довіряв, як дурак я в любов повірив знов і потонув.
Я знов повівся на твою натуру .