Марта Адамчук Гола по квітах

Я - жінка, що сталася знов мене не вдягнеш у слова чи поради!
Я сміюся з блискавок, це моя відрада світ торкає мій подих, і я знову розтану!
Бо свобода - то шкіра, не шати з обману ходжу гола по квітах!
Де росою пахне світанок я несу у долонях не біль!
А ніжність, що ламає камінь ходжу гола по квітах!
Серед неба, землі й води і мені більше не треба!
Бути кимось, крім себе а якщо ти побачиш - не лякайся, не ховай очей!
Я така, як світ придумав, - просто стала своєю гола... повільно!
Ходжу гола по квітах і не соромно мені.