kolibri Скло блакитних вітрин

Я шукаю себе між сигналами й драмами
Світ миготить немов кадри VHS
І я вловлюю моменти поки серце ще є
Доторкнись крізь холод я ще тут ще не зник
Мій подих залишиться на склі як відбиток
І може хтось інший побачить у ньому зміст
Та це був мій політ крізь неон і крізь міст
Скло блакитних вітрин я тону в цьому світлі
Твої очі як лід але я лечу безкрило
Місто дихає димом і нам з ним так схоже
Все що справжнє завжди трішки тривожне