Арсен Мірзоян Листя жовтня

Листя жовтня не спішить за модою,
Відокремив небо від землі.
Місто топить лід у віскі з колою,
Ртуть слухняно, приповзла в нулі.
Я гортаю сни і повідомлення,
Перечитуючи сотні раз,
Ти моя, чи то лише захоплення?
Ти мені прохання, чи наказ?

Я так боюсь,
Тих часів, коли ночами я не сплю.
Кохав чиюсь
Не свою, не мою, чому?

Завжди свіжі квіти переходами
Я вже навіть знаю де твої
Місто гоїть голод бутербродами,
Залишаючи на чай дрібні
І тобі так само, важко дихати
І твої безсоння не пусті
Ще трохи часу і можна з'їхати
Рішення бувають не прості

Я так боюсь,
Тих часів, коли ночами я не сплю.
Кохав чиюсь
Не свою, не мою, чому?